Блог вчителя початкових класів Родниківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Козій Валентини Петрівни : 2020

Родниківська загальноосвітня школа

І-ІІІ ст. імені Т.Г.Шевченка

Уманської райдержадміністрації

Черкаської області

Оптимальні методи і прийоми здійснення

моніторингових досліджень

Матеріали до виступу на МО початкових класів

підготувала вчитель початкових класів

Козій В.П.

2018-2019 н.р.

Сучасні економічні та суспільні відносини потребують пошуку нових шляхів розв'язання проблеми об'єктивного оцінювання якості освіти, надання теоретичного обґрунтування показникам, критеріям якості та методам, які при цьому застосовуються. Саме це спричинило нагальну необхідність розвитку та удосконалення системи оцінювання якості освіти і створення національної системи моніторингу якості загальної середньої освіти.

В умовах оновлення освіти актуальними стають проблеми педагогічної діагностики. Неможливо досягти високого рівня навчальних досягнень учнів без відповідного контролю за ходом навчального процесу. Проблеми оцінювання навчальних досягнень учнів та оцінювання ефективності навчання пов’язані між собою.

Вирішення цієї проблеми стає можливим шляхом моніторингового дослідження. Тому поняття "моніторинг" увійшло в наше життя як необхідність. Слово "моніторинг" походить від лат. "монітор" - той, що попереджає, наглядає, нагадує. Оксфордський словник визначає моніторинг як ретельне спостереження, контроль за роботою. Людство давно "приміряло" моніторинг на себе. Його апробували в різних сферах та напрямках, і ось нарешті він захопив і педагогів.

Замовниками моніторингових досліджень в освіті можуть бути різні учасники освітнього процесу, які зацікавлені в об'єктивному оцінюванні освітніх послуг, що їх надають навчальні заклади. Це й випускники середніх загальноосвітніх шкіл, яких цікавить відповідність здобутого рівня знань і вмінь вимогам вищих навчальних закладів, куди вони вступають, та їхні батьки, які хочуть знати, чи відповідає обраний ними навчальний заклад цим вимогам. Це й педагогічний колектив навчального закладу та його керівництво, які мають переконатися в тому, що вони відповідають вимогам освітніх стандартів. Це й управлінці в галузі освіти, яким важливо бути поінформованими щодо функціонування освітньої системи, щоб приймати виважені управлінські рішення. Це й роботодавці, яких цікавить, наскільки освітні програми підготовки фахівців відповідають реальним потребам виробництва. Це й фінансисти, яких цікавить ефективність використання коштів.

Основний зміст моніторингу полягає в одержанні інформації про стан освіти з метою прийняття управлінських рішень щодо переведення її на якісно новий рівень.

Педагогічний моніторинг – система відбору, обробки, аналізу, зберігання інформації про діяльність педагогічної системи в конкретному напрямку, що забезпечує безперервне тривале відстеження її стану, наступну корекцію навчально-виховного процесу та прогнозування розвитку освітньої системи.

Проводячи педагогічний моніторинг, шкільна методична служба покликана не тільки зосереджуватись на обробці отриманої інформації, а практично повинна досягти своєї домінуючої функції – управлінської, тобто коригування та прогнозування результатів.

Моніторинг націлює на постійне спостереження за будь-яким процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату. Кожен учитель і учень повинні чітко окреслити той бажаний результат (перспективну мету), на який вони вийдуть у процесі співпраці. А мета одна: випускник повинен бути освіченою людиною. Для того існує Школа.

Для адмінісмтрації освітнього закладу, дуже важливо мати оперативну, об’єктивну інформацію про дійсний стан навчального процесу. За необхідності це дозволить йому своєчасно здійснити методичну підтримку і внести необхідні корективи. Таку інформацію можуть надати регулярно здійснені моніторингові дослідження, які є хорошим інструментом аналізу різноманітних сторін навчального процесу. Вони дозволять одержати реальну картину результативності нововведень, напрямів плану розвитку навчального закладу, від мети дослідження можна виділити найрізноманітніші напрями моніторингу. Однак найважливішим з них було і залишається визначення результативності навчального процесу.

Залежно від мети дослідження можна виділити такі напрямки моніторингу:

діагностичний моніторинг, основною метою якого є визначення рівня навичок учнів залежно від їх особистості;

статистичний, який дає можливість одночасно зняти показники за одним або кількома напрямками діяльності освітнього закладу, порівняти отриманий результат з нормативом і визначити відхилення від стандарту, здійснити аналіз і прийняти управлінське рішення;

змістовний (особистісно орієнтований моніторинг, змістом якого є розвиток якостей особистості дитини, тобто динаміка особистісного розвитку);

супровідний педагогічний моніторинг, який передбачає контроль на поточне коригування взаємодії вчителя й учня в організації і здійсненні навчально-виховного процесу.

Щоб освітній моніторинг на шкільному рівні став реальним фактором управління, його потрібно організувати таким чином, щоб він виконував конкретні функції.

У практичній діяльності керівника провідними залишаються класичні функції управлінської діяльності. Поряд із ними сьогодні використовуються модернізовані (оновлені) функції:

а) класичні функції управлінської діяльності:

• планування;

• організація;

• коригування;

• прийняття управлінського рішення;

• облік, контроль та аналіз;

б) модернізовані (оновлені) функції управління:

• прогнозуюча;

• інформаційна;

• консультативна;

• діагностична;

• політико-дипломатична;

• управлінська (менеджерська);

•педагогічну.

При проведенні освітніх моніторингових досліджень необхідно чітко розуміти наступні методи управління навчальним закладом:

1. Соціальні:

• Соціально-психологічні;

• Соціального стимулювання;

• правового регулювання;

2. Організаційні:

• організаційно-розпорядчі;

• організаційно-педагогічні;

• організаційного впливу.

3. Економічні:

• адміністративно-господарчі;

• фінансово - господарчі;

• матеріального й морального стимулювання.

4. За характером джерела інформації:

• вербальні;

• дослідницькі;

• ілюстративно-показникові;

• технічно-технологічні;

5. За примусом або переконаннями:

• ті, що мають правове забезпечення;

• ті, що не мають правового забезпечення.

6. За типом керівника:

• стартовий;

• автократичний;

• популістський;

• демократичний;

• ліберальний;

• апаратний.

Щоб раціонально організувати моніторинг у навчальному закладі необхідно дотримуватись таких етапів.

Перший етап

Перший крок — визначення об'єкта моніторингу й напрямків, за якими збирається інформація (наприклад, об’єкт – клас і паралель, напрям – якість знань, організація навчального процесу).

Другий крок – відбір критеріїв, за якими визначатиметься стан об’єкта на початковому, проміжному, підсумковому етапах (наприклад, кожна відповідь оцінюється і переводиться у відсоткове співвідношення; потім за результатами складається діаграма для порівняння; в кінці робиться висновок щодо мети моніторингу) .

Третій крок -— підбір інструментарію (засобів і способів отримання інформації про властивості об'єкта).

Другий етап — практичний

Відбувається збір інформації. Це можливо здійснити за допомогою спостереження, аналізу документів, відвідування уроків, рейтингу, контролю, анкетування, тестування, інтерв'ю, самооцінки. Цей етап потребує найбільшої затрати часу, різноманітних видів діяльності.

Третій етап — аналітичний

Обробка й систематизація інформації, яку доцільно накопичувати у вигляді таблиць, діаграм, графіків, різноманітних вимірювальних шкал.

Порівняння показників моніторингу із запланованими дає можливість побачити, наскільки правильними були адміністративні рішення, допомагає відкоректувати, переглянути методи, форми та способи діяльності.

Мета управлінського супроводу полягає у створенні умов для оптимізації навчально-виховного процесу, інноваційної освітньої діяльності педагогів, індивідуального розвитку учня. Адміністрація закладу повинна під час моніторингу якості освіти сприяти створенню гармонічних взаємин між дітьми, педагогами, батьками. Управлінський супровід шкільного моніторингу повинен бути спрямований на поглиблення професійної свідомості вчителя, має орієнтувати педагога на розширення діапазону застосування інноваційних технологій навчання.

За результатами моніторингу якості освіти органи управління отримують інформацію про стан освітньої системи та її окремих складників, виявляють проблеми, що виникли в процесі запровадження педагогічних інновацій, з'ясовують тенденції розвитку освіти та прогнозують зміни, необхідні для перспективного функціонування освітньої системи. Отже, моніторинг освітньої системи стає дієвим інструментарієм менеджменту освіти, зокрема в управлінні її якістю.

Проведення моніторингу якості викладання відповідних предметів у навчальному закладі має на меті аналіз стану викладання його, а також рівня компетентності учнів.

Завдання моніторингу полягають у наданні методичної допомоги вчителям-предметникам, тобто виявленні кращого педагогічного досвіду роботи вчителів-предметників та рекомендації його до розповсюдження в педагогічному колективі.

Досвідчені вчителі, проаналізувавши помилки кожного учня і класу в цілому, розробляють план педагогічних корекційних дій і завдання для самоосвітньої діяльності кожного учня, залучають дітей до пошуково-творчої роботи з метою виявлення динаміки індивідуальних досягнень учнів. Це можуть бути різнорівневі тематичні текстові завдання, різнопланова робота над текстом, складання текстів творчого характеру, вирішення проблемно-пізнавальних завдань, доказ або спростування гіпотези. Саме в цей період роботи надається можливість кожній дитині інтенсивно попрацювати над підвищенням якості знань з відповідних предметів.

Проблема моніторингу педагогічної майстерності вчителя надзвичайно актуальна і важлива. Це розв’язання багатьох питань: удосконалення системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників; повніше та ефективніше задоволення їхніх професійних запитів та потреб у системі методичної роботи; визначення сильних сторін учителя; планування шляхів і конкретних засобів їх закріплення та розвитку в індивідуальному стилі педагогічної діяльності.

Моніторинг успішної професійної діяльності вчителя не лише дає керівництву школи інформацію для роздумів і подальшого аналізу, а й сприяє визначенню напрямів та перспектив професійного зростання, зміцнення адекватної професійної самооцінки, позитивного само сприйняття й професійної комфортності педагога.

Він також дає змогу оптимально вирішувати проблеми атестації працівників, оскільки максимально усуває суб’єктивізм і упередженість оцінок адміністрації школи. Однак отриманні при цьому матеріали з вивчення, аналізу та оцінки професійної компетентності вчителя дають змогу лише визначити конкретні параметри цієї діяльності.

Для визначення професійного рівня вчителя, ефективності його діяльності можна застосувати такі форми моніторингу:

анкетування та самотести (виявлення суб’єктів орієнтування вчителя під час вирішення професійних питань);

карта відстеження ефективності уроку (зокрема заповнюють учитель та учні, порівнюють їх);

відстеження уроку на діалогічній основі "вчитель-адміністратор".

У системі внутрішкільного управління необхідно здійснювати моніторинг професійного рівня вчителя за такими критеріями, які фіксуються в діагностичній карті:

знання нормативних документів;

самоосвіта – творчий підхід до вибору способів, методів, прийомів і засобів забезпечення особистісно орієнтованого навчання через зміст його предмета;

участь учителя в розробці методик і технологій розвитку навчально-виховного процесу;

вміння вчителя змоделювати активну діяльність учня до уроку та на уроці, позакласну роботу з предмета;

ведення шкільної документації (поурочні плани, ведення класних журналів, виконання навчальної програми та дотримання єдиного орфографічного режиму);

вміння вчителя підтримувати життєдіяльність школи;

виконавська дисципліна;

робота з батьками та виконання громадських доручень.

Загальна структура організації та проведення моніторингу та оцінки діяльності педагогічних працівників є досить сталою, що й забезпечує можливість отримання об'єктивної та надійної управлінської інформації.

Реалізація в цілісності всіх компонентів моніторингу навчання забезпечує оптимальну організацію об’єктів педагогічного процесу, робить його результативним, конкретизованим та особистісно орієнтованим. Таким чином процес навчання стає обміркованим, цілеспрямованим.

Моніторинг базується на діагностиці. Діагностика — це кількісна оцінка і якісний аналіз педагогічних процесів, явищ тощо за допомогою спеціально розроблених наукових методів. Форми діагностики: анкетування, тестування, опитування, спостереження, складання рейтингу тощо.

Організовуючи моніторинг, необхідно враховувати такі вимоги:

інформація має бути повною, достовірною, точною, своєчасною, доступною, безперервною;

інформація має бути структурованою й специфічною для кожного рівня моніторингу.

Моніторинг корисно проводити на окремих етапах роботи з метою отримання оперативної інформації та своєчасного коректування дій.

Педагогічний моніторинг може здійснюватися за такими напрямами:

1. Ефективність і дієвість внутрішньошкільного управління.

2. Стан, ефективність і дієвість інноваційної роботи в школі.

3. Стан і результативність методичної роботи в школі.

4. Рівень якості викладання й організації процесу навчання.

5. Стан виховної роботи.

6. Фізичне виховання і стан здоров'я учнів.

7. Відвідування уроків.

8. Рівень розвитку і стан успішності, якість знань, умінь і навичок.

9. Аналіз кінцевих результатів функціонування.

У процесі проведення моніторингів вирішуються такі основні питання:

- чи досягається мета освітнього процесу;

- чи існує позитивна динаміка в розвитку учня порівняно з результатами попередніх досліджень;

- чи існують передумови для вдосконалення роботи вчителя;

- чи відповідає рівень складності навчального матеріалу можливостям учня.

Оскільки діяльність керівництва навчальним закладом спрямована на виконання завдань, які випливають із соціального замовлення суспільства на освіту, їй необхідно створити атмосферу захищеності кожного педагога, який би відчував себе комфортно на робочому місці. Тут необхідні якісні керівництво й контроль за навчально-виховним процесом. Тому діяльність керівника ЗНЗ направляється не на пошук недоліків, а на дослідження цікавих методів. Цій роботі допомагають дослідницькі моніторинги. Завдання будь-якого керівника — бачити в людині найкращі риси. Для цього треба виховувати позитивне мислення щодо себе та інших.

Сьогодні вдосконалення інформаційного забезпечення управління здійснюється завдяки створенню персонального фонду керівника (інформаційної картотеки), а також використанню електронно-обчислювальної техніки для зберігання і переробки інформації.

Моніторинг не є винятково справою адміністрації, а й справою кожного вчителя.

Важливим питанням педагогічного аналізу в освіті є: що і як вимірювати. Відомий український педагог С. Гончаренко застерігав - «необхідно врахувати, що проблема вимірювання в педагогіці ускладнюється тим, що багато змінних педагогічного процесу не можна спостерігати і вимірювати безпосередньо. У цих умовах застосовуються методи побічного вимірювання»

Для цього існують певні вимірники, освітні індикатори .

Індикатори-це група освітніх показників, розроблених Радою з освіти Європейського Союзу. До них відносяться такі групові показники:

• навчальних досягнень учнів з основ наук, здатності засвоювати інформацію в процесі навчання;

• успіхів і переходу змін: зростання кількості учнів, хто не закінчив навчання, хто отримав повну середню освіту, хто навчається у ВНЗ, коледжах (після одержання повної загальної середньої освіти);

• моніторингу освіти(оцінювання та управління шкільною освітою);

• ресурсів і структури(освіта та підготовка вчителів).

Сучасна школа використовує чимало способів вимірювання освітніх результатів. Добір показників і критеріїв в Україні має відповідати нормативно-правовим документам, ураховувати особистісну динаміку рівня професійної майстерності педагога, успішності учнів. Для проведення всебічного аналізу якості функціонування системи загальної середньої освіти зараз починають користуватися системою показників її якості. Вимоги цієї системи такі:

• Самодостатність - система повинна містити таку кількість індикаторів, яких буде достатньо для ґрунтовного аналізу;

• Повнота - охоплення різних аспектів і складових частин системи освіти, без чого детальний аналіз і подальший прогноз стосовно напрямів розвитку освітньої системи помітно ускладнюється;

• адекватність основним цілям і завданням, які постають перед конкретним етапом розвитку системи освіти та моніторинговим дослідженням освітньої сфери. Якщо перелік вимірників громіздкий, то система буде нереалізованою;

• динамічність — час від часу систему індикаторів і критеріїв якісної освіти потрібно переглядати й уточнювати, відповідно до мети освіти й напрямів освітньої політики держави;

• легкість в обчисленнях і вимірюваннях — система повинна містити як кількісні, так і якісні показники, але такі, що обраховуються за допомогою об'єктивних засобів та інструментарію.

Актуальним питанням в освіті є створення комплексної системи моніторингу якості освіти, одним із важливих елементів якої є статистика освітньої галузі. Сучасне суспільство живе в цифровому середовищі. До системи показників якості загальної середньої освіти слід залучити й показники, що стосуються соціально-економічного розвитку держави, а також поєднати окремі показники якості функціонування системи загальної середньої освіти з показниками, які характеризують інші рівні освіти.

При проведенні практичного етапу моніторингового дослідження серед учнівських колективів педагогами гімназії найбільше використовувався спосіб анкетування; аналіз та результати моніторингових досліджень подавалися вчителями - предметниками та класними керівниками у вигляді таблиць, діаграм.

Оскільки основним у педагогічному дослідженні, є анкетування всіх учасників освітнього процесу: адміністрації, учителів, учнів, батьків – тому запитання анкет відображали саме ті аспекти роботи, які вивчалися на визначеному етапі, а саме: інтелектуальний розвиток учнів 8-11-х класів; діяльність класних колективів; навчальні досягнення учнів; стартовий рівень навчальних досягнень з математики учнів 5-х класів; рівень методичної роботи. Аналіз та оцінка вищезазначених моніторингових досліджень проводилися педагогами за певною відносною (високий, достатній, середній, нижче середнього, низький, початковий; допустимий, недопустимий; відмінно, посередньо, негативно) та за абсолютною шкалою (у відсотках, балах, коефіцієнтах тощо).

Результати проведених моніторингових досліджень дають можливість вчителям:

• відстежити відсотки рівнів якості та успішності з кожного предмета;

• обчислювати середній бал із кожного предмета та порівнювати його із середнім балом класу;

• визначити бал, що найчастіше трапляється з даного предмета;

• порівнюючи бали, що найчастіше проявляються у вчителів у різних класах, відстежувати суб'єктивність оцінювання знань учнів;

• здійснювати порівняльний аналіз своєї роботи з роботою вчителів однієї кафедри.

Особливість освітнього моніторингу полягає в тому, що він зазвичай комплексний за предметом оцінювання, оскільки спрямований як на результат освітньої діяльності, так і на сам процес, який привів до такого результату, тобто навчання, виховання, викладання, управління, ресурсне забезпечення тощо.

Сьогодні перед суспільством взагалі і перед школою зокрема, як ніколи, гостро стоїть завдання осмислення та пізнання буття, створення нової філософії освіти, відкритої до таємниць життя людини, її прагнень, життєвого потенціалу. Мова йде про створення нової освітньої школи України ХХІ століття, школи, яка виховує творчу особистість, створює умови для її повноцінного фізичного, інтелектуального, духовного розвитку, для примноження культури та духовності.

Щоб бути гідною України ХХІ століття, освіта повинна бути націленою на майбутнє, на розв’язання проблем століття, розвиток творчих здібностей учнів, формування у них загальнолюдської культури, гуманних способів розв’язання світових проблем. Адже від сучасного випускника вимагається осмислено діяти в ситуації життєвого вибору, свідомо ставити перед собою завдання, досягати власної мети, діяти продуктивно в усіх життєвих сферах.

Список використаних джерел

Крупеніна Н. Моніторинг у середньому загальноосвітньому закладі // Управління освітою. – 2002. - №2. – С. 9.

Кучерова Г. Внутрішньошкільна методична робота. // Директор школи. – 2011. - №29-30. – С. 36.

Кучерова Г. Шляхи організації НВП. // Директор школи. – 2011. - №29-30. – С. 17.

Лукіна Т. Моніторинг якості освіти. Теорія і практика. - К.: Видавничий дім "Шкільний світ", 2006.

Матвієнко П. Проблеми оцінювання діяльності навчального закладу // Директор школи. – 2002. - №37. – С. 11.

Шарко В. Д. Урок у технології особистісно орієнтованого навчання. - К., 2005.